На лохину і на купання

Home/На лохину і на купання

На лохину і на купання

Середина літа, спека понад 30 градусів… В таку пору нестримно притягує до води. Тож ми згадали наш минулорічний велопохід під назвою “Купці-дупці в річці Любці” і вирішили зробити щось подібне, але ще краще!

П’ятеро неледачих і розумних велосипедистів, які знають, що найкраще переносити спеку на помірній швидкості в сідлі велосипеда, зібрались у Ківерцях і вирушили в дорогу.

Вже через годину ми були в селі Човниця, біля пам’ятника академіку Кравчуку. Там у нас була призначена зустріч з Віктором Когуцом, який неподалік від села вирощує смачну і корисну лохину. Пан Віктор показав нам свої угіддя, розповів, як ростуть кущі, як дозрівають ягоди, скільки часу і зусиль потребує доволі норовиста лохина.

Ми намагались бути скромними і стриманими, але Віктор сам припрошував нас куштувати ягоди, тож звісно ми не стали опиратись. ) Дуже смачно! Особливо коли сам вибираєш на кущах найбільші і найстигліші ягоди, і порівнюєш смак різних сортів.

Цікаво нам було почути і про те, як гілки обгризають зайці, ягоди обдзьобують шпаки, цвіт об’їдають комахи,а цілі кущі разом з корінням викопують якісь “добрі люди”. (

Саме при нас технологією вирощування цікавився якийсь знайомий пана Віктора. Запам’яталась фраза господаря: “Спробуй. Але забудь про вихідні”.

Далі ще трохи дороги і ми в Суську, де оглянули дерев’яну церкву Різдва пресвятої Богородиці (1903 р.). Але не затримувались надовго ні там, ні де-інде вже до самої річки Любки, бо ж страшенно хотілось заховатись у воду від спеки.

Любка – це маленька річечка, але між селами Хопнів і Острів вона спрямлена і на ній встановлена гребелька, через що в тому місці утворилось цілком пристойне місце для купання. Там вже купався цілий виводок місцевих дітлахів, які з цікавістю витріщались на велосипедистів у шоломах (яка екзотика!) і не соромлячись нас обговорювали. ) Ми теж з задоволенням плюхнулись в Любку і довгенько плавали руслом вздовж і впоперек.

Після перекусу у сусідньому лісочку ми поїхали в Тростянець, до церкви Святої Трійці (1650 р.).

Стара мурована церква виглядає дуже солідно, адже свого часу вона виконувала не лише сакральну функцію, але й оборонну. Товщина стін – до 170 см, стіни зовні зміцнені масивними контрфорсами, зсередини міцності додають виступи по кутах і широкі лопатки по серединах двох довших стін. А по верхній частині даху, майже під самим дахом, розташований ряд стрільниць, які дозволяли вести круговий обстріл. Зараз вони замуровані.

Поки ми оглядали церкву і прилеглу територію, до вхідних дверей підійшла привітна жінка, пані Антоніна, і поцікавилась, чи хочемо ми зайти досередини.

Приміщення над бабинцем церкви називають “Божою горою”

Звісно, ми були не проти. Зсередини церква виявилась ще цікавішою. Нам дозволили піднятись аж під самий дах, подивитись і на склепіння, і на замуровані стрільниці, і зайти у ізольоване квадратне приміщення над бабинцем, де зберігається місцева святиня – ікона Божої Матері. Ймовірно, ікона написана ще у XV ст, тобто вона старіша за церкву і за село Тростянець.

Тростянецька ікона Божої Матері

У підвалі церкви нині розташований невеликий парафіяльний музей.

Ми тут могли б ще довго писати про церкву, монастир при ній і село Тростянець, але кому цікаво – може легко сам нагуглити чимало цікавих джерел. Це справді варто того. А зараз ми висловлюємо вдячність пані Антоніні, яка дозволила нам роздивитись церкву і провела невелику екскурсію.

У центрі – пані Антоніна

Після Тростянця ми не втримались ще й від того, щоб скупатись в озері села Озера. Там було дуууже людно. Але все ж нам було приємно ще раз освіжитись водичкою і з’їсти по морозиву.

Додому повертались під пориви вітру, який ніс грозу. Але ми встигли повернутись сухими. )

Трек нашого походу (клікабельний):

By | 2021-07-19T16:27:26+00:00 18 Липня, 2021|Велопохід, Велосипед, велотуризм, Волинь, ПВД|0 Comments

Leave A Comment