Ясельна покатенька № 7. Зміцнення імунітету

Home/Ясельна покатенька № 7. Зміцнення імунітету

Ясельна покатенька № 7. Зміцнення імунітету

22 березня. У світі гуляє коронавірус, в Україні оголошений карантин. Дехто воліє взагалі носа надвір не вистромлювати. Але ж мало пережити епідемію, треба жити й далі, і бути при цьому здоровим! Тому Біла Ворона прийняла непросте і, погодимось, неоднозначне рішення – їхати на чергову ясельну покатеньку.

Зразу інформуємо, що відповідних карантинних умов ми чемно дотримувались: з самого початку було встановлене чітке обмеження по числу учасників (не більше 10), ми не ручкались, дотримувались дистанції і не заходили в жоден магазин. А тепер по порядку.

Одна група учасників зібралась під ялинкою ківерцівського вокзалу, який у цю пору виглядає дуже незвично: він зачинений. Тільки двоє якихось бідаків з ознаками безхатьків і великими клунками розгублено товклись біля лавки. А ми – троє ківерчан і троє лучан – покинули місто і лісовою стежкою приїхали в Жабку, де зустрілись з рештою учасників: ще з трьома лучанами і одним мешканцем Піддубців. Отож, нас було десятеро – граничне число для карантину.

Першим об’єктом, який ми відвідали, було місце поховання німецьких солдатів і офіцерів, які загинули під час II Світової війни.

На скромному пам’ятнику з поламаним хрестом вказано, що їх там біля 3000. Число викликає сумніви, бо навіть за офіційними совіцькими даними тут загинуло менше окупантів. Крім того, здавалося б природним, якби при такій кількості похованих, їхні німецькі родичі мали б приділяти більше уваги цьому місцю.

Далі ми заглибились у дачненський ліс, де не без подиву роздивлялись здоровенну яму у землі вздовж лінії газопроводу. Отак собі звичайний ліс, а в ньому отакенна яма!.. Схоже на те, що колись тут щось добували. Можливо, вапно.

Якраз залишками вапна встелена траса мототреку неподалік від цього місця, куди ми потрапили на виїзді з лісу.

Проїхавши через Дачне, ми потрапили в Прилуцьке, де спочатку роздивились дерев’яну церкву 1932 року і бюст Степана Мазурця…

Церква Святого Івана Хрестителя, 1932 р.
Степан Мазурець

… а потім, у полі між Прилуцьким і Луцьком, побродили по руїнах недобудованої споруди.

Поруч, між іншим, розташований ще один цікавий об’єкт – 50-метрова труба, з якої свого часу виконували стрибки роупджампінгу, поки 5 років тому не сталась трагедія.

На черзі були ще одні руїни з історичною цінністю: залишки маєтку Корвін-Піотровських. З роду Корвін-Піотровських походила доволі відома польська письменниця і актриса Габріеля Запольська.

Руїни зараз у вкрай занедбаному стані. Збереглась лише частина стін, між якими поросли кущі, деревця і лежить сміття. Сумне видовище.

Офіційно наша сьома ясельна покатенька завершувалась у Панському лісі біля Прилуцького. Ми проїхались горбами і ямками лісових стежок, якими люблять ганяти луцькі велосипедисти. Зустріли два чималих товариства, які попри карантин виїхали на пікнік і отаборились прямо біля стихійних смітників. Ми ж прощались знову без рукостискань і обіймів. ) Не могли обійтись без того, щоб запланувати деякі цікаві поїздки і походи на майбутнє. Слідкуйте за нами тут і на нашій офіційній сторінці у Фейсбуці. 😉

Нижче – трек нашого маршруту.

Leave A Comment