Назустріч весні

Home/Назустріч весні

Назустріч весні

Хоч на календарі весняна пора уже тиждень, а тепла погода встигла потішити велосипедистів ще раніше,  мандрівку ми назвали «Назустріч весні!». Відбувалася вона 7-8 березня. Маршрут проліг трасами, де немає насиченого автомобільного трафіку, ґруновими дорогами, лісовими стежками.

У велопоході взяли участь 13 велосипедистів. Двоє з Рівненщини, двоє з Рожища, один з Піддубців, одна з Колок і аж семеро з Ківерець!  Наймолодшій ківерчанці 6 років.

Стартували із залізничної станції Цумань.

Через Кадище, Цумань, Берестяне дісталися до урочища Лопатень, де відвідали історико-природничий музейний комплекс.

Слід зазначити, що тут розмістився музей Волинського лісу та експозиція, що висвітлює події часів ІІ Світової війни.

На охайній території передбачені місця для відпочинку, інформаційні куточки, екологічна стежка.

У автентичній хатині лісника не тільки зібране старовинне хатнє начиння, а є діюча піч. Ми переконалися, що це справді так, коли після змістовної екскурсії працівник музею Марія Папежук почастувала нас печеною картоплею, огірочками та смачними грибами (про що наперед потурбувалися учасники з Рівненщини).

Оглянули землянки. Звісно, дерев’яні споруди не могли вціліти з часів війни, а тому їх періодично поновлюють. Все ж, загальне враження про побут партизанів отримати можна.

Наступна зупинка – с.Журавичі. Тут за радянських часів діяв санаторій «Журавка» і оздоровлення відбувалося завдяки воді цілющого джерела, що містить радон. Зараз місцина нагадує картинки з Чорнобиля, де закинуті будівлі поросли бур’янами, а у приміщеннях тріснуті вікна.

Вода для пиття не дуже придатна. Перевіряти, чи допомагають ванни з неї, ми не стали.

Попрощалися з Миколами, які змушені повертатися додому, і попрямували далі.

Дорога до Колок через Мар’янівку, Калинівку, Острови виглядає дуже мальовничо: то довкола зеленіють поля, то над самим шляхом схилилися крислаті сосни та дуби. Не псує настрою навіть кривезна бруківка під колесами та калюжі, що іноді трапляються на дорозі.

Перед самими Колками повертаємо праворуч, щоб відвідати Кривий ліс.

Так урочище назвали недаремно: усі сосни віком до 200 років у ньому мають покручені стовбури. А от молоді дерева виросли уже рівними. Про причини виникнення такого дива природи існує чимало легенд (більше дізнатися тут: http://lisvolyn.gov.ua/?p=36617).

Селище Колки має славетну історію, про що свідчать документальні факти, розповіді місцевих жителів та численні пам’ятники. Оглядаємо їх, фотографуємося біла велетенської зрізаної тополі  і розміщуємося на ночівлю у пришкільному інтернаті.

Музей освіти та історії селища, картинна галерея у школі збагачують нас новими знаннями про місцевість, а вечір, проведений у колі однодумців, залишає приємні спогади. Тим, хто хоче знати більше, зайдіть сюди.

На ранок залишилася для огляду ще одна цікавинка Колок – перший трактор на постаменті. Виявляється, у воєнні часи трактористи його розібрали, а частини закопали у різних місцях. Склали через три роки, коли військові дії припинилися. Після цього він ще 20 років орав землю!

Через сусіднє Старосілля їдемо у бік Годомич.

Цілих 2 кілометри траси за селом радують нас новеньким асфальтом, але далі починається та ж «тракторна» бруківка. Звертаємо на ґрунтову стежку, що біжить понад берегом Стиру. Звідси відкриваються чудові краєвиди.

Вирішуємо заїхати у Старосільський жіночий монастир, що розмістився на місці колишньої військової бази.

Два кілометри лісових насаджень ховають його від сторонніх очей, але сьогодні неділя і на службу Божу приїхало трохи паломників, про що свідчать автомобілі перед брамою. Сам монастир активно розбудовується. На свята приїжджають християни не лише з навколишніх сіл, а й з віддалених міст. Тут проводять навіть літні табори для дітей.

Коли ми дісталися Четвертні, була обідня пора. Потішилися, оглядаючи старий вітряний млин на околиці села. Кажуть, що  не так давно він ще працював. Тепер же не ризикуємо крутити лопаті, щоб не знищити пам’ятку.

Коли під’їхали до Спасо-Преображенського храму, священник уже зачиняв браму.

Але отець Миколай погодився повернутися з нами до церкви, якій понад 400 років, розповів про давню історію святині, архітектурні особливості древнього храму, крипту-підземелля, де було поховано княгиню Четвертинську.

Не полінувався навіть винести унікальне Євангеліє, подароване царицею Катериною ІІ (а важить воно 38 кілограмів!) та дозволив преклонитися бажаючим (пізнавальну статтю про минуле й сучасне Четвертні читайте тут.)

Цього дня нас супроводжував поривчастий вітер, а сонце не визирало з-за хмар. Холод спонукав швидше крутити педалі, а попереду був неблизький шлях, адже вирішуємо їхати не польовими дорогами, а через Рожищенський район.

За два дні подолали 130 кілометрів і проїхали 22 населених пункти, зокрема, п’ять сіл Ківерцівської ОТГ (Славне, Суськ, Звози, Бодячів, Заброди). Похід завершився у Ківерцях.

Текст: Оксана Клепанчук;
Фото: Оксана Клепанчук, Таня Вілігурська, Олег Вілігурський.

Трек першого дня походу:

Трек другого дня:

Leave A Comment