Ясельна покатенька № 5

Home/Ясельна покатенька № 5

Ясельна покатенька № 5

Це ще тільки початок лютого, але усі наступні вихідні у нас розписані аж до самого березня, тому це була остання зимова ясельна покатенька.

Збір був оголошений на ківерцівському вокзалі. Трохи морозного, але сонячного і безвітряного ранку під залізничною ялинкою зібрались четверо ківерчан (Іра, Вітя, Таня і Олег) і Валерій з Луцька.

На виїзді з міста ми зустріли шостого учасника – Віктора, який електричкою прибув з Клеваня, щоб розділити з нами волинські дороги.

Хоча останніми днями сипнуло трохи снігу і міські тротуари й узбіччя доріг були ще й як слизькими, але асфальт був чистим і зручним для руху велосипедистів.

У Борохові зробили мікрозупинку тільки для фото.

Ще кілька кілометрів дороги, і ми в’їхали у двір доволі помпезної церкви Святої Покрови у селі Піддубці поблизу Луцька.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, є пам’яткою раннього класицизму і водночас зразком стилю пізнього бароко. Її історія почалася задовго до зведення сучасної споруди. Колись тут знаходився православний чернечий скит при дерев’яній церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Пізніше неподалік з’явилися перші поселенці. Після підписання Берестейської унії усі культові споруди перейшли до уніатської церкви. Будувати Покровську церкву у близькому до сучасного вигляді почали 1740-го року. Як стверджують історики, зініціювала будівництво дружина Станіслава Любомирського – княгиня Людвіка-Гонората. Щоб поставити кам’яну церкву, з Польщі запросили відомого архітектора Павла Ґіжицького (костел отців Бернардинів в Луцьку, базиліка святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки у Кременці, Домініканський костел у Старому Чорторийську – це теж його творіння, як і ще кілька десятків храмів).

З 1745-го року права на володіння храмом перейшли до великого князя литовського Михайла Казимира Радзівілла (чи Радзивілла). Він фінансував ремонт будівлі, завдяки якому церква набула майже сучасного вигляду. Нині храм належить до Державного реєстру національного культурного надбання. Однак, вже в часи незалежності була проведена недбала реставрація храму, при цьому постраждав первісний вид покрівлі. Гламурна позолота, звісно, кидається в очі за багато кілометрів від Піддубців, але не має нічого спільного з автентикою.

Вся чоловіча братія покатеньки під стіною храму
По інший бік об’єктиву – наші дівчата

Ми оглянули подвір’я церкви, роздивились архітектурні елементи споруди, дехто навіть наважився зазирнути всередину, де саме проходила недільна служба.

Після цього попрощались зі старшим Віктором, який своїм ходом вирушив у рідний Клевань, а самі ще завітали у місцеве придорожнє кафе, де чаєм і кавою з приємністю ділились враженнями від побаченого, спогадами з різних мандрів і планували майбутні маршрути.

По дорозі назад надибали ще якусь закинуту заправку. Хлопцям було цікаво встромити носа у вікно і роздивитись екзотичний індустріальний вінтаж.

Офіційно ясельна покатенька № 5 закінчилась неподалік від ківерцівського вокзалу, коли ми попрощались з Валерієм, який на велосипеді поїхав у Луцьк.

Проїхали 26,5 кілометрів, зовсім не змерзли, потішились сонячним і привітним зимовим днем. Нижче – інтерактивний трек маршруту.

Більше фото – у альбомі на Фейсбуці.

Leave A Comment