Ясельна покатенька № 4

Ясельна покатенька №4 не стала такою масовою, як друга і третя, але була не менш насиченою і цікавою.

Оскільки на цю неділю випадало Водохреще, ми вирішили проїхатись до Свято-Миколаївського монастиря у Жидичині, де свято проходило дуже видовищно.

Основна група зібралась поблизу залізничного вокзалу в Ківерцях.

Віктор і Олег вирішують останні організаційні питання

Від Ківерець до Дачного рухались поза автодорогами, по лісових стежках і мальовничою алейкою по лісосмузі. Навесні, влітку і восени ця стежка виглядатиме просто казково!

У Дачному нас вже чекав ще один учасник покатеньки.

Таня (Ківерці), Дмитро (Луцьк) і Віктор (Ківерці) на залізничній платформі у Дачному

По майже безлюдній дорозі через невелике село Небіжка ми приїхали в Жидичин і невдовзі вже бачили Свято-Миколаївський монастир.

Біля монастиря є чимало велопарковок. Велосипедистів там поважають.

Схоже, що тріє царі до Святого сімейства теж приїхали велосипедами.)

Після огляду монастиря і прилеглих будівель (а там є навіть мінізоопарк), ми під’їхали до Свято-Духівський скиту, який розташований трохи нижче, над старицею Стиру.

Зігрілись кавою у сільському магазині і вирушили до місця освячення води.

Дехто почав купатися ще до освячення. А ця красуня охоче позувала усім, хто схотів зафіксувати її форми об’єктивами своїх гаджетів.

Невдовзі до місця народного гуляння наблизилась хресна хода з монастиря…

…і відбулась молитва і освячення води.

Після цього людей пригощали гарячим чаєм і кулішем.

Ми собі розвели невелике багаття, де й підкріплялись кулішем і власними припасами.

Отак підкріпившись і надивившись на народне свято, ми вирушили в дорогу. Лучанин Дмитро поїхав в один бік, ківерчани – в інший. До рідного міста рухались знову оминаючи жваві дороги, через гарненький березнячок.