Дев’ятого червня дев’ять учасників вирушили в мандрівку з нагоди Дня друзів. Наймолодшій з них ще немає шести, але вона також крутила педалі. Там нас чекали комарі, купання та пригоди. П’ятеро вирушили з Ківерець по рожищенській трасі в сторону Клепачева, ще четверо – з Луцька через Жидичин на зустріч з ківерчанами. Дорога на Рожище заслуговує на окрему статтю, така вже вона добита і непотрібна. В цьому році там навіть ямковий ремонт не робився… А от в Клепачеві за переїздом відразу можна переключатися на велику зірочку і прискорюватись.
На превелике здивування і радість людей на озері не було. Напевно вони злякалися прогнозу погоди, який віщував грозу.
Але тішились ми самотністю не довго. Внюхавши наші спітнілі тіла, комарі вгризлися в усі доступні частини тіла, довелося приодітись і скоріше запалити багаття, щоб викурити агресора.
Невдовзі прикотились лучани і почалося купання, варіння чаю та справжній матрасний відпочинок, якого вже давно не було у Білої Ворони).
Грали в UNO, оглядали околиці.
Діти будували сходи з піску. Навіть тин сплели власноруч.
Але народ у нас попався не лінивий і поїхали усі (за винятком трьох дівчат, які лишилися охороняти речі) подивитися на береги Стиру біля Валер’янівки.
Там розділились: лучани поїхали додому, а ківерчани повернулися у табір і ще купались, валялись та били байдики.
Загалом день був класний, гроза так і не почалася, зате була пригода з комарами.
На зворотній дорозі зупинилися в лісі, щоб одягти дитині кофтинку, і нас обсіли сотні кусючих монстрів, так що довелося швидко прискоритися.
А одна з учасниць навіть поставила свій особистий рекорд у цій подорожі.
Leave A Comment