Пересопниця в день музеїв

Home/Пересопниця в день музеїв

Пересопниця в день музеїв

18 травня у світі відзначають День музеїв. Ми вирішили відвідати якийсь достойний музей не зовсім під боком. Обрали для цього музей у Культурно – археологічному центрі Пересопниця. Біла Ворона там вже бувала (читайте тут), але нам сподобалось, тому вирядились знову.

Неподалік від Клеваня зібралась вся команда: Ігор з Рівного, Сергій з Луцька, Дмитро, Віктор, Таня і Олег – з Ківерець. Оскільки прогноз обіцяв дощ, то дітей ми з собою не брали.

Спочатку провідником у нас був Ігор, який виріс у цих місцях і знав їх досконало. Заїхали до джерела в місцині з грізною назвою Безодня. Там дуже мальовничі крейдяні схили і чудовий краєвид на поля біля річки Стубли.

За крок від Безодні
Дмитро
Ігор розповідає про подвиги з буремної юності на крейдяних урвищах
Фотозона біля “Безодні”

По мальовничих стежках заїхали у римо-католицький костел Благовіщення (1630 рік), збудований у стилі раннього бароко. Ворота у подвір’я були замкнені, але декого з нас це не зупинило. Подолавши невисоку цегляну огорожу, ми роздивлялись костел зблизька. Там проходить некваплива реставрація, тому він міняє свій вигляд. Реставрації нерідко нищать якісь автентичні елементи, тому є сенс відвідати костел, не чекаючи завершення робіт.

Костел Благовіщення

Далі

Дехто у подвір’ї мірявся силами і розумом з деревами. Дерева не поступались.

Далі наша дорога пролягала повз Клеванський замок (XV- XVII століття). Але з ним вже й раніше були знайомі, здається, всі учасники походу, тому ми тільки привітились віддали йому належну шану і поїхали далі.

Під мостом-віадуком Клеванського замку
Міст через Стублу

Непоганою дорогою з низьким трафіком їхали далі. Перед селом Диків у цікавому багатострумковому джерелі набрали свіжої води, у Білівському магазині заправились морозивом і поспілкувались з місцевим людом.

Джерело біля села Диків

Одна з цілей маршруту – Білівське городище, де у X столітті було поселення древніх слов’ян і невелика дерев’яна фортеці. Звісно, від фортеці нічого не лишилось, але вали і пагорби все одно дуже цікаві і мальовничі.

Круті схили Білівського городища
Краєвид з Білівського городища

У цьому місці нас покинув наш провідник Ігор, і цю роль перейняв я, ваш оповідач. З пагорбів Білівського городища прекрасно видно Пересопницю, по прямій до неї лише 2 км. Товариство, хоч ще й не встигло втомитись, але було б не проти підкріпитись. Здається, усі розраховували вже найближчим часом підживитись у такій близькій Пересопниці…

Але я сказав: “Ми підемо іншим шляхом!”. Мовляв, інтернет каже, що тут неподалік є якась стара вапнівня, і зробивши невеликий гак, ми зможемо нею помилуватись.

Товариство необачно не стало заперечувати, і ми поїхали якоюсь ґрунтовою дорогою. Спочатку вона була цілком пристойна. Ми милувались краєвидам та ріпаковими полями, і навіть весело щебетали.

Але поступово їхати ставало все важче. Це була глиниста польова, яка добряче розкисла за останніх кілька дощових днів. І вся та мокра важка глина стала немилосердно налипати на наші колеса, обліплюючи шини, ободи, гальма, болотники і трансмісію… Їхати ми вже не могли і доводилось штовхати велосипеди в руках. Саме штовхати, а не котити, бо часом колесо намертво блокувалось налиплою глиною і юзом волочилось по ґрунту.

Було помітно, що супутники кидають у мене недобрі погляди. ) Доводилось відволікати їх недолугими жартами і обіцянками золотих гір вже в найближчому майбутньому.

Колесо в такому стані рішуче відмовлялось крутитись. Заднє виглядало не краще.

Допхалися ми до того місця, де згідно з картою мала б бути вапнівня. Захоплених вигуків ні в кого не вихопилось. Тому я облишив усіх перепочити біля доволі занедбаного, але все ще привітного кладовища, а сам побіг роздивлятись залишки якихось будиночків.

Може то й була та сама вапнівня, але вигляд вона вже мала вкрай сумний. Високі і густі зарості кропиви для велосипедиста в шортах теж не додавали оптимізму. Тому я на став кликати усіх інших оглядати ці жалюгідні руїни.

Руїни на місці старої вапнівні
Все густо заросло кропивою

Щоправда, неподалік відкривався гарний краєвид, а пагорби були рясно всіяні цвітом суниць.

Піщано-крейдяні обриви
Зовсім низько над нами пролетів літак. Можна було б спробувати дострибнути, але було трохи лінь.

Далі ми їхали біля чарівних ріпакових полів, дорога поступово ставала кращою.

Так ми виїхали на асфальт і почався досить рясний дощ. Тому я вже не став навіть натякати, що у намірах було ще трохи дати гак. ) Поїхали ми до найближчого магазину в Пересопниці.

Господиня магазину зробила нам чаю-кави і люб’язно дозволила підживитись своїми канапками. Мене навіть ніхто не спробував ні з’їсти, ні понадкушувати, хоч я, мабуть, і заслуговував.

Усіх розвеселив епізод перекусу, коли Віктор витяг десь із глибоких кишень досвідченого туриста паперову серветку, яка вже явно була у використанні, розгорнув, витер губи і руки, акуратно згорнув і поклав назад у кишені. Таня за усім цим зацікавлено спостерігала, а потім запитала:
– Ти що, може нею збираєшся ще користуватись?!
– А як же! Її ще можна юзати і юзати! А потім, коли вона вже буде така, як треба, я її у борщ закину. Для наваристості.

Поки ми там під’їдались, дощ вщух і ми поїхали розглядати територію Перисопницького музейного комплексу і околиць.

Вид на музей у Пересопниці

Нам дуже подобаються такі експозиції, де можна не лише дивитись, але й лапати руками. )

Околиці Пересопниці. Стубла.
Вид на Новожуківське (Іскрівське) городище

Хоч часу до електрички у нас залишалось вже не дуже багато, та все ж ми спокусились Іскрівським городищем і видряпались на його круті схили.

Штурм Іскрівського городища
Ноги. Зліва – права, а справа, відповідно – ліва.

На цьому наша програма була завершена. Нам лишалось тільки доїхати до Клеванського вокзалу. Дорога була гарна, щоправда, знову пішов доволі рясний дощ. Але він зовсім нас не засмутив. Навіть навпаки: дякуючи цьому дощу, чекаючи електрички, ми змогли у доволі глибокій калюжі трохи скупати наших коней.

Відеозвіт з походу

Фото учасників походу

Ігор, Рівне
Сергій, Луцьк
Олег, Ківерці
Віктор, Ківерці
Дмитро, Ківерці
Таня, Ківерці

Трек маршруту

Стисло

  • Учасників походу: 6;
  • Відстань: 61 км;
  • Відвідали: Пересопницю (Культурно – археологічний центр Пересопниця з музеєм, фрагментом укріплення середньовічного городища і Свято-Миколаївською церквою); Білівське городище; Жуківське (Іскрівське) городище; стару вапнівню у Шостакові; замок і костел Благовіщення у Клевані; три джерела; два сільських магазини; річку Стублу;
  • Що ще можна відвідати поблизу: старий вокзал у Клевані, тунель кохання (теж у Клевані), клеванську чугунку (там колись була вузькоколійка), безліч мальовничих місць по берегах Стубли і на пагорбах біля Пересопниці.
By | 2019-08-02T09:24:26+00:00 Травень 18th, 2019|Велопохід, Велосипед, велотуризм, Волинь, туризм|0 Comments

Leave A Comment