Велопохід на Олику

Home/Велопохід на Олику

Велопохід на Олику

Подія планувалась на тиждень раніше, ще на кінець зими. Але зимова погода непередбачувана: всипало трохи снігу, стало різко холодніше і вітряно. Вкупі з замерзлими калюжами це становило не тільки дискомфорт, але й небезпеку для пересування велосипедами. Тому відклали.

3-го березня вже було сухо і трохи тепліше. Хоч і добряче вітряно, але принаймні не слизько.

Збір на станції Олика
Збір на станції Олика

Восьмеро хлопців зібралось на залізничній станції Олика, що в селі Дерно, і без зайвих церемоній вирушили в бік Олики. У селі Хром’яків нас уже чекала пані Валентина Харковлюк, краєзнавець з Олики, про зустріч з якою ми заздалегідь домовились. Отак ми вже були в комплекті: Валентина, два Миколи, Ігор, Віктор, Сергій, Юрій, Роман і Олег. Географія учасників: Олика, Рівне, Луцьк, Ківерці, Клевань.

Спочатку ми відвідали місце давнослов’янського городища ХІ-ХІІІ століть біля села Одеради. Там добре помітні вали, які виконували оборонну функцію. Крім них, звісно, нічого не лишилось, бо фортеці в наших краях у ту пору будували з землі і дерева. Дерево зітліло, вали добряче пообсовувались і навіть траву (мабуть, для підсилення ефекту) місцеві якраз десь перед нашим приїздом “люб’язно” випалили. Але всім було цікаво потинятись по цій історичній місцині, слухаючи розповіді Валентини і висуваючи власні версії на тему почутого.

Городище біля Одерад

Далі поїхали до Олики, але на її західному передмісті провели невеличку нараду, і вирішили спочатку оглянути околиці. Невелику зупинку зробили в урочищі Кемпа, на місці розстрілу євреїв у часи Другої світової. Там їх полягло біля чотирьох тисяч.

Здалеку подивились на ліс урочища Божетарня і звернули у село Чемерин, де ми бачили лебедів і фундамент під майбутню синагогу.

Дорога в Чемерині
Дорога в Чемерині
Нерідко зупинялись, щоб послухати Валентину Харковлюк
Нерідко зупинялись, щоб послухати Валентину Харковлюк

Нарешті Олика. Спочатку розглядали колосальний Колегіальний костел Святої Трійці.

Колегіальний костел Святої Трійці (вигляд ззаду)

Колегіальний костел Святої Трійці (вигляд ззаду)

Зараз він зі знятими баштами, весь фасад у риштуваннях, але все-одно він вражає розмірами, розкішшю і безліччю деталей, які за один раз просто неможливо роздивитись.

Зняті для реставрації башти костелу св. Трійці
Зняті для реставрації башти костелу св. Трійці
Дзвіниця костелу
Дзвіниця костелу

А під супровідні розповіді нашої екскурсоводки пані Валентини у нас не було шансів покинути територію костелу за короткий час. Зовсім поруч – Костел святих Петра і Павла (1460 р.) – один з найстаріших костелів Волині.

Костел святих Петра і Павла

Костел святих Петра і Павла

Була надія потрапити всередину і трохи подивитись на службу, але цього разу не склалось. Може з часом не вгадали. Ну нічого, ми, православні атеїсти (як висловився один з наших Микол), якось це пережили. А от голод і холодний вітер наймолодшим і найгарячішим учасникам походу стерпіти було важче. Тому двоє хлопців нас покинуло.

А у нас далі був старий єврейський цвинтар, куди недавно навідувався навіть президент Польщі.

Ворота цвинтаря. Вигляд зсередини
Ворота цвинтаря. Вигляд зсередини
Руїни каплиці на цвинтарі
Руїни каплиці на цвинтарі

Там є руїни каплиці, багато-багато цікавих надгробків, і навіть козацькі хрести.

Козацький хрест
Козацький хрест

Один з надгробків
Один з надгробків

Декого з нашого товариства не менше зацікавила стара, теж польська, дерев’яна (!) водонапірна башта з дуже цікавими артефактами всередині: там був декласований вождь світового пролетаріату з лампочкою свого імені і телефонним апаратом (мабуть, для зв’язку з Феліксом Едмундовичем та іншими соратниками).

Польська водонапірна башта. Вигляд зсередини
Польська водонапірна башта. Вигляд зсередини
Польська колонка
Польська колонка

Окрім історичної башти, у Олиці є ще й польська водопровідна колонка, до якої теж можна ходити з паломництвом. Без пані Валентини ми б зроду про неї не дізналися.

Для оглядин інших перлинок Олики нам вже конче необхідно було підживитись. Тому ми подались у парк понад княжими ставками, звідки відкривається чудовий краєвид з замком Радзивіллів і костелами. Подіставали свої припаси, зварили чаю. Їли, гомоніли, по-дружньому сперечались.

Замок і костел з боку княжих ставів
Замок і костел з боку княжих ставів
Учасники походу. Ситі і задоволені
Учасники походу. Ситі і задоволені

На десерт нам був замок Радзивіллів. Промовчимо про те, що у тих стінах зараз, всі про це знають, а хто не знає, може легко наґуґлити. Але, кажуть, невдовзі все зміниться на краще. Замок, як завжди, вражає. Не будемо про нього багато писати. Лізьте у Вікіпедію і Google, або хоча б почитайте в наших старіших репортажах тут і тут. Ось лише кілька фото:

Після замку Валентина показала нам ще цікавий будинок початку XX століття, куди теж зазвичай не заходять туристські стежки.

Після нього у планах лишалась ще тільки Луцька брама. Об’єкт цікавий і теж переживає зміни, ніби як на краще. Але автора цих рядків кликали термінові домашні справи. Та й з Брамою я вже добре знайомий. Тому попрощався з основною групою і посунув своїм ходом додому. Їхати довелось під добрячий зустрічний вітер, тому невисокий темп руху дозволяв на ходу мріяти про майбутні мандри.

Більше фото від різних учасників походу можна подивитись тут.

Про наші плани на майбутнє оперативно можна дізнатись на Facebook-сторінці Bila Vorona. Підписуйтесь, щоб не проворонити щось цікаве.

By | 2019-03-07T17:44:13+00:00 Березень 3rd, 2019|Велопохід, Велосипед, велотуризм, Волинь|1 Comment

One Comment

  1. Олег Березень 8, 2019 at 7:57 am - Reply

    Молодці!
    Дякую за чудову розповідь!

Leave A Comment