Міст-баржа і старий вітряк

Home/Міст-баржа і старий вітряк

Міст-баржа і старий вітряк

Мали один вільний день. Цього недостатньо для якогось ґрунтовного походу, але вирішили сумістити приємне з корисним: і покататись трохи, і нові місця розвідати.
Група у складі Аліси, Тані і Олега доїхала на місце старту – в Рожище – електричкою. Звідти почимчикували на північ: Топільне, Оленівка… Асфальт був місцями добряче вбитий, але траплялись і гарні ділянки. По дорозі були фотогенічні ріпакові поля і соснові посадку.


Приїхали в Сокіл. Там оглянули руїни костелу Петра і Павла 1907-го року народження. Через відсутність хоч якихось католиків у Соколі, храм віддали православним. У 2011 р. там заснували Успенський чоловічий монастир.

Сокіл. Костел Петра і Павла. Зверху - фігура Божої Матері.

Сокіл. Костел Петра і Павла. Зверху – фігура Божої Матері.

Охорона храму

Охорона храму

Ми збирались оглянути будівлю тільки зовні, але десь з комірчини у дворі вийшов привітний чоловік і запросив нас зайти всередину. Тому ми подивились ще й інтер’єр. У цій доволі просторій церкві відгородили невеличку частину спереду і зробили її придатною до церковного використання.

Екс-костел. Тепер - Успенський чоловічий монастир

Екс-костел. Тепер – Успенський чоловічий монастир

Але левова частка споруди зі зруйнованим дахом стоїть пусткою. Його охороняють пес і коза з козенятами.


Далі проїхали без зупинки Навіз…

Кордон Рожищенського і Маневицького районів

Кордон Рожищенського і Маневицького районів

…а у Боровичах була планова зупинка на перекус. Для цього ми обрали не що-небудь, а заклад з королівською назвою РОЙАЛ! Кафе формально на ту пору не працювало, але продавщиця з магазину люб’язно запустила у двір, де ми в спокої пили свою каву з морозивом та іншими харчами, а також милувались єдиною, мабуть, на весь світ педальною гарматою!

Судячи з розташування гармати, небезпеки слід остерігатись з півночі - з Білорусі

Судячи з розташування гармати, небезпеки слід остерігатись з півночі – з Білорусі

У дворі РОЯЛУ. Весільний декор там, мабуть, перманентний.

У дворі РОЯЛУ. Весільний декор там, мабуть, перманентний.

Після обіду всі оживились і в гарному настрої покотились до берегу Стира. Там зразу знайшли оригінальний міст, зроблений зі старої баржі.

Боровичі. Міст-баржа через Стир.

Боровичі. Міст-баржа через Стир.

До борту баржі прибивається все сміття, яке течія несе з боку Луцька (

До борту баржі прибивається все сміття, яке течія несе з боку Луцька (

Прямо з борту цієї баржі місцеві ловили рибу “павуками” і вимагали з нас гроші за право їх фотографувати.)

У тому місці ми перетнули Стир і поїхали по його мальовничому правому берегу біля села Годомичі.

На кожному кроці кортіло зупинитись і зробити кілька фото.

Дівчата навіть на хвилину пересіли з велосипедів у човни, припнуті біля берега.


За кілька кілометрів – Четвертня, де, як ми дізнались раніше, знаходиться старий дерев’яний млин-вітряк.

Отака цікава бетонка вела в бік вітряка. Теж не часто зустрінеш.

Отака цікава бетонка вела в бік вітряка. Теж не часто зустрінеш.

Місцеві вказали стежку і ми зависли біля нього ще хвилин на 30. Споруда неробоча, але збереглась доволі непогано. Було приємно залізти на його сходинки, позазирати у щілини, але сумно, що цей ветеран вже просто доживає свій вік, опустивши вниз своє найбільше крило.

 

У Четвертні можна було б пошукати ще древню церкву і залишки ще більш древнього городища, але ми вирішили, що це можна залишити на наступну поїздку в ті краї і поїхали в бік Рожища.

Без зупинок проїхали Незвір, Луків, Крижівку, Вишеньки і Носачевичі. Зупинилось у Дубищі, щоб ще раз заправитись кавою і морозивом. На перепочинку спілкувались з місцевими прихмелілими і балакучими хлопцями, на щастя, мирними і привітними.
У Рожищі довелось об’їжджати дворами головні вулиці, бо там був високий ризик нарватись на родичів, а затримуватись на спілкування з ними вже не було часу.
Проминувши Рудню і Ольганівку посеред лісу край дороги натрапили на авто з добрими давніми друзями: Надя і Саша з донькою Улянкою повертались з дачі. Зраділи такій несподіваній зустрічі, пощебетали трохи та й роз’їхались.
На перехресті біля Клепачева Аліса зупинилась, щоб підкинути монетку і вирішити, якою дорогою їхати.) Вийшло, що пора прощатись. Аліса повернула в Луцьк, а решта поїхала додому, до Ківерець.

Карта з маршрутом (клікабельна):

By | 2018-05-10T18:48:49+00:00 Травень 6th, 2018|Велосипед, велотуризм, Волинь|0 Comments

Leave A Comment