Дика і загадкова

Home/Дика і загадкова

Дика і загадкова

Багато ще заголовків можна придумати для Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща”. Неймовірно дика, заболочена, заселена червонокнижними птахами і звірами, засіяна різновидами рослин, величними соснами, чепурними березами і п’ятиметровими у «талії» дубами.

Але почнемо спочатку..

Попали ми у цей заповідник з екскурсією працівників пущі автобусом через Клеванський замок, помилувавшись його руїнами, заплетеними диким виноградом. Раз вже опинились у Клевані, то вирішили не оминати увагою ще й доволі відомий, але через це і вкрай попсовий Тунель кохання.

Потім ми під’їхали автобусом до заплави річки Путилівки поблизу села Мочулки. Там ми милувались лісом, водою і живністю на воді.

Згодом сьорбнули смачної джерельної води у Грем’ячому і дали волю фотоапаратам на долинах, річечках, луках. Зранку сіявся дощ, погода віщувала бути сумною, але ми до цього були готові, запаслися гумовими чоботами і бахілами, які в народі звуть «типу ОЗК» або ЗЗК.

Споглядали, обнімали і міряли старезні дуби, вкусили шмат історії від Юлії Грищук. Також отримали цікаву інформацію від Степана Штокала щодо висадки генетично-цінного матеріалу сосен (яких на Волині є біля 100 штук, незважаючи на той факт, що цим у нас займаються тільки 30 років).

Про історію урочища Богуславка, де років 100 тому був великий склозавод – Гута, розповів місцевий житель і краєзнавець Микола Подзюбанчук.

А ще саме по цій території лінія фронту в часи Першої Світової війни, приблизно тут відбувався Брусиловський прорив. І досі ці ліси густо всипані залишками бліндажів і шанців, а «чорні археологи» викопують «сувеніри» столітньої давності. Один такий копач навіть зустрівся на нашому шляху. А наші екскурсоводи розповідали нам про чоловіка, який має вдома колекцію з 300 пляшок з-під шнапсу різних марок, яким не менше 60 років.

Йшли, гомоніли, перекушували, сполохали сірих журавлів, які звили собі гніздо на болотах заповідника. На жаль не побачили оленів, зубрів та інших мешканців пущі. Можливо, через велику кількість людей в групі (нас було 18). А значить треба бувати там ще, зокрема, і меншими групами, або й самому. До речі, там є чудові стежки, які кортить потоптати велосипедними шинами. Хоча по болотах, звісно, краще пішки.

До автобуса, який чекав нас біля Берестяного, ми вийшли вже аж у сутінках. Пройшли близько 20 км. пущі. Втомлені, але про це, здається, ніхто не шкодував.

Докладніший фоторепортаж з події можна знайти тут.

 Вілігурські

Клеванський замок. Віадук.

Тунель кохання під Клеванем

Нитка пішохідної частини маршруту

Біля джерела у селі Грем’ячому

Милуємось живністю на воді

Дупло старезного дуба. Там може спокійнесенько розміститись доросла людина

Обід

Вся наша група, за винятком двох фотографів і Миколи Подзюбанчука

By | 2017-04-18T16:47:37+00:00 Березень 26th, 2017|Волинь, пішохідний похід, туризм|0 Comments

Leave A Comment