Яромель-Трохимбрід-Городище-Карпилівка (9.10.2015)

Home/Яромель-Трохимбрід-Городище-Карпилівка (9.10.2015)

Яромель-Трохимбрід-Городище-Карпилівка (9.10.2015)

Ківерці-Сокиричі-Озеро-Яромель-Домашів-Городище-Карпилівка-Дубище-[Путилівка?]-Ромашківка-Ставок-Дерно-Звірів-Олександрія-Веснянка-Ківерці. 9.10.2015 р. П’ятниця

Раніше цей матеріал був опублікований на луцькій Борді, але не гріх, думаю, продублювати і тут.

Того дня у мене був вихідний. Я повідправляв усіх своїх домашніх кому куди треба було, а сам спорядився покататись. Приблизний маршрут – на карті.

1zr2cmv.jpg

Вирушив з Ківерець приблизно о 9:50 по маневицькій трасі. Ранок був ясний, але досить холодний, вночі було біля -3…-5 градусів, так що спочатку мерзли пальці. Між Озером і Тростянцем десь на 14-15-му кілометрі перед лісом непримітний поворот праворуч. Впізнати його можна по такому цікавому лелечому гнізду:

dqlix3.jpg

По полю і далі через ліс іде ще радянська бетонка в цілком пристойному стані.

2rwp25u.jpg

Дорога вузька, дерева підступають близько до дороги, так що утворився справжній тунель. Тихим ясним ранком видовище просто казкове.

w2lvf9.jpg

6tfj2p.jpg

А по боках – волинські джунглі з ліанами.

jrcqcx.jpg

Дорога веде до території покинутої військової частини. Я буквально за 1-2 дні до поїздки випадково побачив її на гуглівській карті. Здається, там стояли ракетники. Територія частини досить велика, заросла молодими деревами і кущами. З будівель майже нічого не збереглось, переважно окремі частини стін.

axfoxz.jpg

На карті я бачив фотографії якихось серйозних залізобетонних ангарів, але щось таке подібне я побачив тільки в одному місці, але з дуже зарослими чагарями підходами. Так що продиратись туди не став. Власне, огляд тієї території міг би бути предметом спеціальної вилазки, а в мене ще попереду була серйозна програма, так

що я трохи покрутився лабіринтом доріжок, але не затримувався.

bg8kf9.jpg

Ось біля цієї непримітної баюри

1zb8000.jpg

була ціла ділянка повалених дерев зі слідами бобрових зубів:

2cpu646.jpg

Температура на той час вже була плюсовою, але калюжі ще не розмерзлись.

2upby1h.jpg

На компас чи якийсь навігатор ще не розжився, так що потрібний напрямок визначав по сонцю. Вибрав одну з кращих доріг на схід. Спочатку вона була гарною, але після вирубки стала дуже розбитою лісовозами.

2nv5hco.jpg

А на одній з вирубок я побачив хмару диму.

2yy87ci.jpg

Думав, що там якісь лісоруби гріються чи перекушують. Не дуже люблю перетинатись з людьми в таких поїздках, але об’їжджати не було кудою, так що поїхав у бік диму і очікуваних людей. Людей не було, але була лісова пожежа. Хоча мабуть, це вже були якісь залишки пожежі. Ділянка була дуже ґрунтовно оборана, в одному місці був невеликий вогонь, в іншому – тільки дим.

23r3b6c.jpg

Я засипав вогонь землею з розор (на всяк випадок, бо поширюватись у ліс він не міг), трохи постояв, ніби як загрози більше не було, так що поїхав далі. Пізніше я читав, що, здається, саме того дня у іншому місці Ківерцівського району – під Озерцем – згоріло кілька гектарів молодого лісу…

Виїхав, як планував, у Яромлі. Село маленьке, населення, мабуть, невпинно зменшується. Бачив кілька закинутих хат і щось схоже на закинутий магазин.

15n3tya.jpg

Щоправда, село я проїхав не все, а тільки східну його частину.

Далі гравійка до Домашова. Перед ним зустрів старий яблуневий садок.

5njd6x.jpg

Поміж деревами гарна трава, видно що її регулярно косять, але яблуні старі, яблучок на них мало і якісь вони миршавенькі і непривабливі. Але я трохи там попасся і набрав у наплічник на дорогу.

На початку Домашова звернув на південний схід. Це була гарна грунтова дорога через поле і сосновий ліс. Суцільна втіха.

Я знав, що десь у тих місцях знаходився Трохимброд (Трохимбрід), про який читав у “Все ясно” Фоера, але не думав, що натраплю на місце пам’ятника. Таки натрапив.

16g9wsn.jpg

an0zo2.jpg

9qk4ts.jpg

Про трагедію Трохимброда достатньо написано навіть на Борді, так що кому цікаво, може знайти самотужки.

Далі було Городище.

Щоб не вештатись без потреби вулицями села, запитав про дорогу на Карпилівку. З нею мені не дуже повезло, бо дорога ґрунтова, але саме того дня кілька кілометрів (від Городища до повороту на Сильне) розрівняли грейдером. На значній ділянці до мене там залишили сліди тільки пара мотоциклетних коліс і пара ніг. Тому довелось гребти свіжорозрівняним піском.

syo2ed.jpg

Потішила око посадка молодих дубочків.

2n0jzid.jpg

Соснові посадки – не дивина, а от на дубову нечасто натрапиш.

adol04.jpg

Карпилівка – село цікаве тим, що там мало не кожна сім’я – багатодітна. І то багатодітна не в сенсі трьох дітей, а десь так по вісім і більше. 🙂 Дається в знаки потужність громади п’ятидесятників у селі. Інформацію про це можна знайти в інтернеті.

2upe90p.jpg

Штаб-квартира конкуруючої фірми виглядає значно скромніше:

2hgv2x4.jpg

У Карпилівці звернув на південь, до Башликів. Дорога біжить між ставками, і через річечку Путилівку.

25qwzfq.jpg

npexcn.jpg

dopftx.jpg

2586n47.jpg

Заїхав у Дубище.

2ai58yg.jpg

14kwq4h.jpg

28txuec.jpg

Не плутати з Дубищем Рожищенського району. Ківерцівське Дубище району – маленьке село.

Тому мені було дивно зустріти там такий солідний пам’ятник генералу Ватутіну.

ff0nep.jpg

Далі я планував ще раз перебратись через Путилівку і поїхати в Мощаницю, з якою у мене пов’язані деякі особисті спогади. На карті чіткої дороги не було, тож довелось питати в місцевих. Перший дід сказав, що не знає. “Я тут недавно живу, їдьте далі й питайте”. Хм… В такому солідному віці і “недавно тут живу”… Ну але буває. Поїхав далі. Надибав ще одного дядька чи діда.

– Скажіть, будь ласка, як я можу проїхати на Мощаницю?

Пауза. Потім:

– Та їдьте далі, до магазину. За ним повернете направо.

– А там є міст через Путилівку?

– Е… Ну, кладка.

– І до Мощаниці кілометрів два буде?

– Та там за магазином її вже видно буде.

– Дякую.

Чудово! Поїхав далі. Ніби як магазин. Бо за вікнами ящики від продуктів, правда, жодної вивіски. Дороги не було, але була стежка. Виїхав до Путилівки, кладки через неї і навіть гарненького джерельця.

291yrf8.jpg

2cpyezn.jpg

qs88yt.jpg

15rlaph.jpg

Трохи погуляв у тому місці, попив водички і натхненно форсував Путилівку. От тільки стежка по той бік була досить умовною.

2gslqut.jpg

Поїхав в один бік – тупик в чагарях і кропиві. Поїхав в інший. Місцями доводилось навіть пішки продиратись. Так вздовж берега надибав ще на два місточка через Путилівку.

2m4t2zt.jpg

Якого з них мав на увазі той дід, я навіть не знаю. Дорога далі була кращою, але все одно я спочатку заїхав у тупик на вирубці і місці, де тирять пісок. А далі я виїхав зовсім не у Мощаниці. Точно не знаю, але мабуть я ще й у селі з назвою Путилівка побував і ще раз переїхав через річку. І опинився у Ромашківці. Трохи засмутився, що не втрапив у Мощаницю, але так вже й бути. Далі по трасі Ставок, Дерно, Звірів. У Звірові звернув з траси праворуч, на Олександрію.

Ще кілька слів про Звірів. Я там проїжджаю нерідко і зрозумів, що там живуть дуже чемні діти. 🙂 На ділянці дороги від траси Луцьк-Рівне до залізничного переїзду зі мною майже щоразу чемно вітається хтось з дівчат чи хлопців віком 7-15 років. Це так мило, що в мене незмінно від цього піднімається настрій. Цього разу зі мною привітався ось цей козак, якого я навіть не полінувався сфоткати.

x57c3p.jpg

Так що хто практикує кататись дорогою на Рівне, раджу часом завернути в Звірові до переїзду просто щоб отримати приємні емоції. 🙂 Далі за переїзд їхати не обов’язково, бо там до самої Веснянки бруківка і гравійка, так що не всім це може бути до вподоби. Ну але мені по такій дорозі їхати цікавіше, ніж по трасі з великим трафіком.

За Олександрією я зробив привал. Не для того, щоб відпочити, бо до дому вже було рукою подати. Просто не везти ж вже назад свій перекус. 🙂 Щоб було веселіше, розвів вогонь, з’їв канапки і кілька яблук.

14io2z4.jpg

Ну а потім вже Веснянка і Ківерці, куди я приїхав, здається, о 16:20.

Протяжність подорожі – 93,5 км. Трохи більше фотографій тут: https://goo.gl/photos/Rat23pnsRf7evZLo7 або тут.

Олег Вілігурський

 

By | 2017-04-09T14:28:29+00:00 Жовтень 9th, 2015|Велопохід, Велосипед, велотуризм, Волинь, туризм|0 Comments

Leave A Comment